збільшення фізичної продуктивності; жвавість розуму; відсутність побічних ефектів * (в більшості випадків повна відсутність).Препарат Бемитил (Антихот) досліджується для лікування, спорту та профілактики від 70-х років, за цей час доведена його повна безпека при використанні в рамках дозування!!!Перший добре вивчений актопротектор ― бемитил (2-етілтіобензімідазола гідробромід) ― похідна бензимідазолу. Для підвищення життєвого тонусу застосовуйте Stark Bemitil по 0,25 г під час їжі один раз в день !!!Оскільки препарат бемитил має здатність накопичуватися в організмі, його можна приймати не більше 6 днів поспіль, далі роблять триденну перерву. При повторних прийомах позитивна дія бемитила (антихота) посилюється протягом декількох днів, далі приріст працездатності стійко підтримується на досягнутому рівні весь термін застосування.Бемитил істотно підвищує загальну витривалість та масу тіла. Його дія тим сильніша, чим вище фізичне навантаження. Підвищення працездатності під дією бемитила може досягати 200%, особливо в умовах нестачі кисню. Він підвищує стійкість до високих температур, від чого отримав торгову назву Антихот (Anti ― проти, Hot ― спека).В основі механізму дії бемитилу лежить активація синтезу білка, а точніше РНК, який нагадує принциповий механізм дії засобів що стимулюють ріст м'язевої маси. Посилення синтезу РНК бемитилом відбувається, ймовірно, в результаті взаємодії з геномом завдяки певній структурній схожості похідних бензимідазолу та пуринових основ нуклеїнових кислот ― аденіну та гуаніному. Бемитил (Антихот), очевидно, не є первинним активатором конкретних генів, а лише за допомогою невідомого поки механізму підсилює реакції синтезу РНК, які природно протікають в даний момент в різних тканинах. Це підтверджується посиленням процесів реплікації білка тільки в тих органах, які активно функціонують в період присутності препарату в організмі, в яких такі процеси відбуваються інтенсивно. Серед активно утворених під впливом бемитила білків найбільше значення має ряд короткоживучих білків, зокрема ферментів глюконеогенезу. За сучасними уявленнями, такі білки можуть відігравати ключову роль у процесах адаптації -дезадаптаціі: їх першочергове швидке утворення обумовлює розвиток початкових ознак адаптації, а зниження їх вмісту в тканинах служить пусковою ланкою дезадаптаційних зрушень. В результаті чого бемитил підвищує виробництво енергії в клітині, запускається утилізація обмінних "шлаків ", антиоксидантний захист (зменшується утворення гідропероксидів ліпідів, дієнових кон'югатів і т. п.).Глюконеогенез, котрий проходить в основному в печінці та корі нирок, являє собою ресинтез вуглеводів із продуктів їх розпаду (лактату та пірувату), а також із деяких амінокислот (в першу чергу, аланіну та глютамина) та гліцерину. При фізичному навантаженні роль глюконеогенезу полгає також в утилізації молочної кислоти ― одного з головних чинників, що знижують працездатність. Цей процес пов'язаний з глюкозолактатним циклом (циклом Корі) та з глюкозоаланіновим циклом. Останній сприяє нейтралізації і виведенню не тільки лактату, а й азотистих продуктів розпаду (аміаку). Глюконеогенез, таким чином, вносить великий, а часто вирішальний внесок у підтриманні фізичної працездатності: в ході глюконеогенезу утилізуються метаболіти, які утворюються при фізичної діяльності і негативно впливають на працездатність (лактат); одночасно відновлюються дуже обмежені запаси вуглеводів в організмі, що є обов'язковим, а при інтенсивних м'язових навантаженнях ― основним джерелом енергії. Глюконеогенез в тісному сполученні з глюкозоаланіновим циклом і реакціями обміну глутаміну виконує й інші функції, важливі для підтримки працездатності (зменшення утворення лактату та аміаку в м'язах, утилізації та виведення з організму азотистих продуктів розпаду, виведення водневих іонів). Активація глюконеогенезу бемітілом спостерігається як під час фізичної діяльності, так і в період відновлення. Механізм позитивного впливу бемитила на розумову й операторську діяльність вивчений менше. Тут теж може мати деяке значення активація синтезу білка, але вже в структурах нервової системи.Також виявлено, що антихот сприятливо діє на мозкові судини. Нарешті, підвищення працездатності при зазначених видах діяльності може бути частково вторинним, наприклад, після фізичних навантажень, коли воно в певній мірі є наслідком поліпшення функціонального стану організму під впливом бемитила. До важливих компонентів механізму дії бемитила відносяться: зниження потреб організму в кисні й зменшення продукування тепла. Тонкі механізми цих ефектів ще не розкриті.Є дані про придушення препаратом бемитил деяких шляхів вільного не фосфорилюючого окислення, а також про підтримку мітохондрій в більш зв'язаному стані, особливо при впливах на організм (зокрема, важких фізичних навантаженнях), що ведуть до роз'єднання окислення та фосфорилювання. Такий ефект пов'язаний, ймовірно, із захисним впливом антихота на структуру мітохондрій, яке, в свою чергу, частково може бути наслідком посилення синтезу компонентів мітохондріальних мембран. Протекторна дія антихоту на мембрани виявляється, іноді, у придушенні процесів ПОЛ, тобто певним антиоксидантним ефектом.Всі перераховані ланки механізму дії, що зумовлюють зменшення споживання кисню організмом та утворення теплоти, пояснюють високу ефективність бемитила як засобу підвищення працездатності в умовах гіпоксії та високої температури середовища. Безпосередня дія бемитила на м'язову тканину виражена слабко, проте препарат має сильну опосередковану дію, так як дозволяє різко збільшити навантаження, що в свою чергу стимулює ріст м'язевої маси тіла.Під дією бемитила (антихота) підвищується вміст глікогену в м'язах, печінці та серці. Зростає ефективність тканинного дихання. Крім того, трохи знижуючи рівень цукру в крові, бемитил в деякій мірі сприяє підвищенню секреції соматотропіну. Актопротектори взагалі, й бемітил зокрема є сполуками економзуючої дії, сприяючи виконанню певного обсягу робіт із мінімальними витратами. Вони зменшують швидкість робочого розпаду білків, жирів та вуглеводів. У той же час в печінці збільшується швидкість реплікачії короткоживучих білків, відповідальних за термінову адаптацію організму.У медицині бемитил (антихот) застосовується при хронічній гіпоксії різного походження (особливо при спортивній підготовці, під час високих фізичних навантажень, інших екстремальних впливів, а також по їх завершенню для прискорення відновних процесів), при психічнії астенії будь-якого генезу, для реабілітації хворих, які перенесли гострий гепатит (швидше відновлюється маса печінки, зменшується тривалість порушень її функцій) або променеву хворобу, для лікування нервово-м'язових захворювань (прогресуюча міодистрофія, вторинні міопатії та ін.), вестибулярних розладів, епілепсії (призначають тільки в комплексі зі протиепілептичними засобами), рецидивуючого бешихового запалення.Таким чином, вплив бемитилу на організм дозволяє успішно використовувати його в клінічній практиці для відновлення працездатності видужуючих, лікування астеній різної природи. При цьому завдяки активації синтезу білка препарат може посилювати репаративні процеси в різних органах, що також прискорює відновлення працездатності. Такий подвійний лікувальний ефект особливо яскраво проявляється при патології печінки (наприклад, в період реабілітації після вірусного гепатиту), оскільки цей орган характеризується високим потенціалом регенерації, і репаративні процеси тут включають відновлення одного з ключових механізмів підтримки працездатності ― нормалізацію системи глюконеогенезу.Бемитил (антихот) не викликає небезпечних побічних ефектів, іноді при прийомі натщесерце спостерігається подразнююча дія на слизову шлунково-кишкового тракту. Результати випробувань свідчать ― антихот є ефективним засобом підвищення фізичної працездатності як в звичайних, так і в екстремальних умовах. Дія препарату проявляється вже через 1 -1,5 години після одноразового прийому. За ефективністю в звичайних умовах бемитил можна порівнювати із психомоторним стимулятором сиднокарбом, при цьому його дія більш фізіологічна; не спостерігається негативних ефектів, властивих сиднокарбу ― збудження та ейфорія, зниження психічної стійкості, надлишкової стимуляції функцій серцево-судинної системи. В ускладнених умовах (гіпоксична гіпоксія, загроза перегріву) бемитил (антихот) перевершує сиднокарб не тільки по фізіологічності дії, але й по ефективності: позитивний вплив сиднокарба на працездатність в таких умовах зменшується або навіть трансформується в негативний, а позитивний ефект антихота стає більш помітним. Антихот, як уже згадувалося, може підвищувати працездатність при розумовії та операторськії діяльності. Ці ефекти в цілому менш виражені в порівнянні з впливом на фізичну працездатність, але теж виявляються яскравіше в ускладнених умовах.Рекомендації по вживанню:Бемитил приймають всередину після їжі по 0.25 грам (1 капсула) 2 рази на день. При необхідності добову дозу збільшують до 0.5 грама (2 капсули) вранці і 0.5 грама (2 капсула) після обіду (при вазі понад 100 кг). Курс ― 6 днів, далі 3-4 дні перерви між ними для уникнення накопичення лікарського засобу. Курс в середньому становить від 3 до 6 тижнів.Для підвищення працездатності в екстремальних умовах бемитил приймають за 60 хвилин до майбутньої діяльності в дозі 0.25-0.5 грама.Не застосовувати пізніше 16:00 щоб уникнути проблем зі сном!!!Побічні ефектиПри застосуванні антихота можливі: нудота, рідко блювання, неприємні відчуття в області шлунка, головний біль, гіперемія обличчя, риніт. Залежно від вираженості симптомів у цих випадках рекомендується знизити дозу або скасувати застосування. При передозуванні може привести до підвищеної збудливості й порушення нічного сну. (Побічні ефекти обумовлені в основному алергічними реакціями, а саме: почервоніння обличчя, закладеність носа, біль у шлунково-кишковому тракті. При занадто великій дозі дратівливість, порушення сну, гіперзбудливість, головний біль).Бемитил за інструкцією протипоказано застосовувати при: аритмії; артеріальнії гіпертензії; виражених порушеннях функції печінки; ішемічнії хворобі серця; епілепсії; гіпоглікемії; глаукомі; вагітності та в період лактації; гіперчутливості.